?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

МАНІФЕСТ СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ!

Перед тим, як ви ознайомитися з цим маніфестом, який вже кілька днів "бродить" по Україні в інтернеті, скажу власну думку. В 2004 році Помаранчеву революцію фактично фінансово підтримував середній клас. Люди заможні, не мільйонери, але ті, хто може собі дозволити їздити закордон, мати автівку та ін. Тоді їх притис Азаров. Тоді вони не витримали, а пішли до Ющенка за ліпшою долею. Але справа в тому, що ніхто з керманичів держави неспроможний поки що вирватися з лабет МВФ з однієї сторони та ГАЗПРОМУ РФ з іншої. Вони не спроможні зробити державу справді потужньою. Не тому що вони цього не бажають. А тому, що вони є залежними від вищезазначених структур, та від тих, кого називають Всесвітнім урядом.
Коли нещодавно Микола Азаров почав підтримувати Голову нацбанку Стельмаха, я не здивувався. Вони обидва є командорами ордену Святого Станіслава-дуже схожої на масонську організацію, членами якої є чимало відомих людей.
Акція протесту потрібна, але... Це завершится гіршими подіями ніж було 18 жовтня цього року.

Маніфест середнього класу (українська версія)
Привид бродить по Україні, Привид середнього класу.

В холодних квартирах разом з маленькими дітьми, під акомпонемент інформаційних помий, міліони українців з жахом дожидаються нового курсу долара на міжбанку, чергової виплати кредиту за квартиру і машину, а найнещасливіші "ждуть-не дождуться" в гості колекторів і оцінювачів майна.

Так, в кредитних муках, умирає українська мрія про то як, кожний, хто уміє і хоче працювати, здатний досягти достатку і жити по-людськи – в своїй квартирі, їздить на своїй машині, мати різноманітне і якісне дозвілля, а відпустку і Новий рік проводити в Туреччині і Карпатах.

Міліони людей повірили, що вони можуть жити по-людськи покладаючись тільки на себе, "забивши" на державу, яка, в свою чергу, давно "забила" на них.

Втім, ні, держава "забила" на своїх громадян тільки в том, що стосується її зобов’язань перед ними, але використовувала і використовує будь-яку можливість, аби видоїти останні соки із них.

В цьому немає нічого дивного.

Державу давно контролює декілька десятків олігархічних сімей. В 2004 році вони переписали Конституцію України під себе. Навмисно вони розділилися на синіх, оранжевих, білих і сіро-буро-малинових. Так простіше управляти народом - принцип "розділяй і володарюй " ніхто не відміняв.

Через це в Україні ще багато людей, які вірять, що між віктором януковичем і юлею тимошенко є якась різниця. Тоді коли різниця така же, як між Coca-cola і Pepsi-cola, а суть – синтетика.

Таке ж "покоління pepsi" зараз у владі в Україні. Таке ж удаване і таке ж синтетичне, а суть його дій одна – грабіж країни і народу.

Влада ними розглядається як спосіб дерибану всього і вся. Народ - як бидло, яке можна нагинати до нескінченності.

Всі 17 років упирі грабували країну, розказуючи казки про "бідну Україну". Але хіба можна 17 років грабувати бідну країну? Неможна.

Через казки про бідну країну, вони прикривали ту жахливу нерівність, яка із нізвідки виросла в вигляді великих і малих "Конча-Засп" по всій Україні. Вони крали, а ми умирали.

Тільки вдумайтеся – без війни населення України скоротилося на 6 міліонів людей! Ми впереді всієї планети по темпах вимирання населення і західні дослідники уже називають Україну країною "мальтузіанського пекла".

Наші "правителі" ніби на картині Пітера Брейгеля-молодшого "Сліпі" ведуть нас в пропасть. Вони сліпі в свїй пожадливості і не здатні зупинитися. Тянеться і тянеться рука. Перший упав, другий, третий… а ми покірно ідемо вслід за ними, ніби стадо баранів.

Хіба ми хочемо померти? Ні. Ми хочемо жити. Ми навіть занадто любимо життя. Хочемо народжувати дітей. Мріємо про сильну і красиву країну, з якою будуть рахуватися сусіди і не тільки вони.

Хіба ми барани? Ні.

Багато з нас без зв’язків, чиєї-небудь підтримки, побудували свою маленьку успішну Україну. Без підтримки держави утримують родичів. Наперекір державі дають добру освіту своїм дітям.

Ми взагалі живемо наперекір цій країні. 70%(!) українців надіються тільки на свої сили!

Хіба ми не бачимо, куди вони ведуть країну? Бачимо і навіть дуже добре.

Та й тяжко не побачити, коли черговий мажор-убивця уникає суду. Коли суддя хвалиться, що є така традиція – "засівати міліонами" свою посаду. Коли в Холодоморі мерзне добра половина країни, а друга половина із жахом чекає звільнення.

Чому ж ми ідемо як барани за ними, якщо ми точно знаємо, що ми не барани?

Скільки ми будемо ще мириться с цією мерзотою, яка через свої мас-медіа навязує нам роздор, страх і безсилля?

Кожний день нам внушають, що "все пропало і нічого змінити неможливо". Що ми маємо змиритися і… платити!

Платити за спекулятивні витівки нацбанківскої банди стельмаха, полошенка і Ко!

Платити банкам, які піднімають відсоткові ставки, коли долар падає, коли євро піднімається, коли обвалюється ціна на нафту або коли у банкіра просто виникло свербіння в лівій півкулі.

Платити за великі і малі прориви юлі тимошенко.

Платити за апетити олигархів януковича.

Платити за хворі фантазії віктора андрійовича ющенка.

Платити даїшникам. Платити пожежникам. Платити бандитам.

Платити придурочним мерам.

Платити МВФ.

Платити Росії.

Платити за відсутність тепла і води. За дурну зовнішню і внутрішню політику.

Накінець, платити за імітацію того, чого насправді уже давно не існує в реальності – ДЕРЖАВИ!

Та, ну їх в пень! Для чого нам платити, якщо це їх держава. Вона і працює на них.

Вони самі признають (і брешуть, як завжди, применшуючи), що секунда діяльності Кабміна коштує 60 докризових корупційних гривень. 3 тисячі 600 гривень - хвилина. 216 тисяч 000 – година. 5 міліонів 184 тисячі – доба.

І так рік за роком іде перекачування вічнозелених гривень із наших кишень в їх… Ми платимо податки, а вони купують "Бентлі".

Нееквівалентний обмін якийсь. Нераціональний.

Ми їм 13% прибуткового податку, вони нам інфляцію. Ми їм ПДВ, вони 100% ріст курсу долара!

Вони забули, що ми наймаємо, а не вони нас. Раз вони забули, прийшов час нагадати.

Ще краще прибрати їх з дороги, поки вони не убили всіх нас остаточно.

Для цього нам потрібна друге держава. Котра буде нашою і стане діяти в наших інтересах. Яка буде прислухатися до нас і десять раз думати, раніше чим піднімати курс гривні. Котра буде допомагати, а не мішати. Творити, а не руйнувати.

Нам потрібна держава життя, а не смерті. Де діти будуть учитися тому, як будувати майбутнє, а не ридати над безнадійним минулим. Де будуть святкувати перемоги, а не поразки.

Котра буде достатньо сильною, аби вибирати партнерів, а не щоб партнери вибирали її. Яка буде просто ефективною. Нарешті, в якій порок і влада будуть не синонімами, а антонімами.

Як, запитаєте ви, хіба таке можливо, хіба ми можемо щось змінити? Хіба щось від нас залежить?

Не нийте!

В Греції поліція убила підлітка. Два тижні вся країна здиблена із-за протестів. У Україні за сімнадцять років убили 6 мільйонів: холодом, голодом, бандитизмом, корупцією. У відповідь тільки що змогли влаштувати дискотеку на Майдані.

Знову таки, ми забули, що не на дискотеках змінюється хід історії, а в організованих діях громадян. Громадянин - це той, хто здатний осмислити себе як частина суспільного цілого і захищати його, як самого себе. Той, хто цього не осмислює, залишається гарматною масою, яку ганяють з синього майдану на оранжевий, а потім навпаки.

А Майдан – не є форма захисту наших інтересів. Швидше, це форма випуску нашої пари в свисток, який дбайливо підсовують синьо-оранжеві "пепси".

Ми можемо і повинні захиститися іншими формами протесту. Він може виразитися по-різному - страйки, блокування і так далі, зокрема, якщо цього вимагають обставини, із застосуванням насильства.

Звичайно ж, нам з ранку до вечора забивають в голову, що українці "не такі", що компроміс є краща форма співіснування. Але ці панове лукавлять! Яке може бути співіснування там, де одна сторона має все, а іншим залишають погано пахнучі недоїдки?

Нас їдять, а ми волаємо до їх розсудливості! Не їжте нас, будь ласка, не піднімайте долар, ми ж жити хочемо, у нас дітки, а нам у відповідь - терпіть, лохи, платіть і вам відплатиться…

Ну, ні! Не можна волати до розсудливості Людоїда, звертаючись до його людських якостей - їх у нього просто немає!

Він вас не почує, тому що у нього інша система цінностей. Ваш біль - це його радість. Ваша радість - це його біль.

Для вас падіння курсу гривні - це трагедія, для банкіра - це ще 50% прибули на порожньому місці. Нас взагалі розглядають в контексті оптимізації їх витрат-доходів.

Аж 46 мільйонів голів - як худобину.

Впав, скажімо, прибуток на метзаводі з 300% до 5% - непорядок! Ви - слабка ланка, підіть геть на вулицю і подихайте там з голоду, а увечері, якщо повезе, на ТБ про вас розповідять повний смутку сюжет.

Савік Шустер в графіках покаже поважній публіці, як зелена і синя лінії, немов собачки Павлова, рефлекторно реагують на словесне гівно. Ну, і звичайно, Ольга Герасим’юк вас оплаче. Спи, спокійно, український середній клас.

Тому, раз стукатися до них марно, то, значить, потрібно діяти. Так, це вимагає зусиль і навіть ризику, але альтернативи немає - або дія, або нескінченна коаліціада до двох годин ночі.

Не хочете дивитися? Відключать газ, а за одне і воду з електрикою. Комунальні катастрофи - обов'язкова складова їх мегашоу.



З чого почати і що робити?

Починати потрібно з простого. Перш за все, ми повинні почути один одного.

Безсилля і невіра породжується самотою. Людина - істота соціальне і вимагає колективних дій. Саме завдяки колективу ми перетворилися на людину.

Наступив час пригадати, що людина людині - друг, товариш і брат. Ми повинні зробити перший крок, щоб вийти із стану дезорганізації і апатії.

Для цього ми повинні зробити одну просту дію. Назвемо її "ДІСТАЛИ!". Рівно в 12-00 в понеділок 22 грудня 2008 року потрібно натиснути на клаксон свого автомобіля і потримати його три хвилини.

У Києві більше мільйона авто, якщо одночасно натисне хоч би кожен десятий - цей рев буде чутний по всьому місту. Якщо це зроблять в інших містах - почує вся країна.

Якщо це відбудеться одномоментно, як результат єднання волі сотень тисяч людей - це означає, що не все втрачено. Так народиться перша нота прекрасної громадянської симфонії.

Для всієї цієї братії, що перетворила Україну на європейське сміховисько, вона носитиме похоронний характер. Хай почують крик згвалтованої країни і здригнуться, тому що це і буде той самий дзвін, який дзвонить для них.

Для нас це буде перший крок до нового життя. Цей крок ми повинні використовувати для того, щоб зорганізуваться. Така велика акція вимагає довіри з боку досконалих незнайомих людей. Адже відсутність довіри є саме те, від чого наша держава опинилося на краю загибелі.

Природно, на цьому все не закінчиться, а тільки почнеться.

Власті мріють, щоб протести почалися навесні. У цьому є своя страшна логіка. До березня-квітня дві третини боржників по важких кредитах опиняться неплатоспроможними по своїх кредитах. У них спробують забрати майно, заздалегідь промивши мізки цинічною пропагандою, погрозами колекторів і просто бандитським рекетом.

Сотні тисяч людей викинуть на вулиці з роботи, і вони чіплятимуться за будь-яку копійку, аби тільки нагодувати свої сім'ї. Ось вона, ласа здобич, для нових майданомейкерів.

Тому, затягувати з моментом акцій протесту не можна. Кожен втрачений день, ослабляє нас, оскільки у нас менше запасу міцності, чим у зграї олігархів з їх мільярдами.

Потрібно починати давити їх тут і зараз. Як мінімум одну акцію протесту потрібно провести перед Новим роком. Для цього потрібно створювати Комітети Опору по всій Україні.

Вони повинні займатися організацією захисту наших інтересів по самих різних напрямах - починаючи від іпотеки і невиплат по кредитах і закінчуючи організацією самооборони у разі потреби.

Якщо банки перекладають всі кризові ризики на боржників і не хочуть рівномірно розподіляти втрати, то потрібно перестати платити по кредитах. Врешті-решт, більшість позичальників опинилися у важкій ситуації не тому, що не хотіли платити, а із-за фінансових спекуляцій з доларом до яких мали відношення багато крупних банків.

У всьому світі долар падає, у нас по-шаленому росте. Де логіка? На момент початку кризи офіційно у України було 38 мільярдів доларів золотовалютних запасів. Де гроші?

Якщо банки не хочуть входити в ситуацію позичальників, то і вони мають право відмовити банкам в їх претензіях. Коли ж банки спробують забрати майно боржників, значить, за нього доведеться битися у прямому розумінні цього слова, зокрема, привертаючи створені загони самооборони.

Звідки вони з'являться? З самоорганізації боржників. Виходу у них все одно немає.

Добре, якщо можна повернутися до батьків, а якщо не можна? З дітьми на вулицю тільки тому, що хтось вирішив скосити за наш з вами рахунок ще пару мільярдів доларів? У цій ситуації позичальникам втрачати нічого, окрім кредитних ланцюгів.

Підсумком цієї боротьби повинна бути поява груп контреліти. Вона сформує принципи нової української держави. Контреліта не повинна бути причетна до ганебного правлячого режиму у всіх його синіх і оранжевих проявах.

Її головний принцип - ніяких компромісів з правлячою "елітою". Будь-який компроміс з ними буде формою продовження агонії держави і в умовах, що склалися, приведе до її загибелі.

У ідеалі, контреліта повинна буде створити партію, яка сконцентрує протестний потенціал на собі. У гіршому разі, це буде декілька партій, які з різних флангів розриватимуть напівдохле тіло Другої напівреспубліки. У боротьбі, що розвернулася між ними, і народиться новий політичний режим.

У цій боротьбі ми можемо виграти, а можемо і програти. Природно, ніхто нам не дасть гарантію перемоги, та і сам пошук гарантій є виправдання свого страху перед змінами.

Та все ж будь-яка спроба вирватися з нинішньої сраки виглядає приоритетніше, чим безвольне мазохістське споглядання як рушиться те, що нам дороге.

Врешті-решт, доля, будучи жінкою, любить сильних і відчайдушних, але для того, щоб завоювати її приязнь потрібно діяти.


Юрій Романенко
P.S. Величезне прохання до журналістів, а також до всіх блогерів, форумщиків і взагалі всіх. Розповсюджуйте цю інформацію на свій розсуд, щоб вона дала максимальний ефект. Давайте будемо на зв'язку і присвятимо трохи особистого часу ради загальної справи.



Переклав з російської – Іван Шовгенюк, м. Івано-Франківськ

Comments

h8me_again
21 грудень 2008 12:15 (UTC)
Вибачте, не залогувався. Вище повідомлення від мене.

Profile

Роман Шухевич, ОУН-УПА
gk_kamenjari
Каменярі-інфо
Website

Latest Month

травень 2010
S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Tags

Розроблено LiveJournal.com
Designed by chasethestars